П`ятниця, 29.03.2024, 10:36
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Категорії розділу
Мої статті [5]
Для учнів [7]
Статті для учнів
Для вчителів [0]
Матеріали, статті для вчителів
Для батьків [1]
Статті для батьків
ВХІД
Міні-чат
200
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 161
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Для батьків

Чи буває комп’ютерна залежність у дошкільнят?

Чи буває комп’ютерна залежність у дошкільнят?

Нещодавно в Амстердамі було відкрито першу серед країн ЄС лікарню для «комп’ютерно залежних» гравців. Цей факт свідчить про серйозність проблеми, про те, що деяких гравців у комп’ютерні ігри неможливо вилікувати у домашніх умовах.
Крім того, з цього факту стає остаточно зрозумілим для пересічної людини, що від «спілкування» з комп’ютером можна по-справжньому захворіти. На жаль, у нас ще багато навіть дорослих людей не сприймають реальність. Маю на увазі батьків дошкільнят. Тому я часто чую від них, що вони дозволяють дитині знаходитися біля комп’ютера стільки, скільки дитина хоче. І це, звичайно, зручно й для самих батьків. Адже дитина зайнята, не набридає дорослим і нібито засвоює комп’ютерну грамоту, тобто інтелектуально розвивається. А що насправді?
Які можуть бути наслідки неконтрольованого інтересу дошкільника до комп’ютерних ігор?
Наведу як приклад випадок із Сергійком, який буквально за 2 місяці став комп’ютерно залежним. Батьки придбали техніку для старшої доньки, яка навчається в технікумі. А хлопчику подарували лише одну комп’ютерну гру, яка дала старт його захопленню. Нічого, крім цієї гри, Сергій не бажав бачити. Перестав цікавитися іграми, іграшками. Все, що ставало на перешкоді грі, його дратувало, навіть дитячий садок, у якому його чекали друзі й цікаві заняття.
Вперше я звернула увагу на дивну поведінку Сергійка під час музичного заняття. Згідно з планом своєї роботи я прийшла, щоб спостерігати за емоційними реакціями дітей середньої групи. Поведінка хлопчика була неадекватною. Всі добре знають, що діти активно реагують на музику, залюбки співають, танцюють. їх навіть буває важко зупинити. А тут… Дитина не брала участі у занятті, психологічно відсутня, байдужа до дій ровесників. Справляла враження хворої дитини. Я поцікавилась у вихователя, чи, бува, хлопчик не хворий, чи давно він так поводиться. Виявилось, останнім часом його поведінка змінилась. Після заняття ми прийшли в групову кімнату і Сергій одразу ліг на килимок, ніби дуже стомився. Коли я запропонувала йому піти до мене в гості (у кабінет), хлопчик неохоче пішов. Показ книжок, ігор його не зацікавив, але, побачивши телевізор, хлопчик ураз «ожив». Спочатку я подумала, що він любить дивитися телевізор, але після бесіди зрозуміла, що слід чекати гіршого — комп’ютерної залежності.
Це припущення підтвердилось під час бесі¬ди з мамою Сергійка. Справді, хлопчик настільки захопився комп’ютерною грою, що може просидіти перед монітором 5—6 годин у вихідні дні. Його поведінка дуже турбувала батьків, але вони не знали, що робити.

Ми розробили план дій:
• не дозволяти хлопчику сидіти біля комп’ютера більше ніж півгодини на день, поступово зменшуючи час;
• більше гуляти на свіжому повітрі, у вихідні дні відвідувати зоопарк, театри, атракціони тощо;
• влітку вивезти дитину в село, подалі від «цивілізації»;
• не купувати дитині азартних та агресивних комп’ютерних ігор, краще придбати якусь одну навчально-пізнавальну. Навчаючись, скажімо, англійської мови дитина не зможе висидіти за комп’ютером понад півгодини.
На щастя, батьки зрозуміли серйозність проблеми, на сімейній раді вирішили діяти одностайно. Зі свого боку я як психолог постійно тримала під контролем ситуацію: спілкувалася з мамою, проводила індивідуальні заняття з дитиною (розгляд книжок із яскравими ілюстраціями, збір конструктора, малювання, ігри). Наразі Сергій — активний, веселий, комунікабельний хлопчик. Він має здоровий вигляд, знову залюбки ходить до дитячого садка.

ЯК ЦЕ БУВАЄ?
Із придбанням комп’ютера у нашій сім’ї виникла проблема з молодшим сином.
Ми й уявити не могли, що у 4 роки малюк так може захопитися комп’ютерними іграми. Він міг сидіти за комп’ютером з ранку і до пізнього ве¬чора.
Йому вже стали нецікавими іграшки. Неохо¬че ходив до дитячого садка, нецікаво стало спілкуватися з дітьми, почав замикатися в собі. Приходив додому і одразу занурювався в світ комп’ютерних ігор.
Зміну поведінки Сергійка одразу помітила психолог. Вона провела кілька бесід з нашим сином і з нами, батьками, порадила чимось відвертати увагу дитини: частіше гуляти з нею, водити в цирк, театр, зоопарк. А також порадила купити навчальні ігри на комп’ютері.
Ми намагалися дотримуватися її порад. «Почистили» комп’ютер від усіх ігор, які у нас були, залишили тільки одну найцікавішу, яка підходила вікові сина. Наш син пройшов усі тури ігри від початку й до кінця. З часом вона стала йому набридати і його азарт поступово минув.
Сергійко став охочіше ходити до дитячого садочка, почав гратися іграшками з дітьми.
Зараз ми вирішили дещо змінити його обстановку, і він поїхав на літо до бабусі, ближче до природи.
Сподіваємося, що надалі у нашого сина все буде добре. Ми дуже дякуємо за пораду психологу нашого ДНЗ. Вона своєчасно звернула увагу на таку злободенну проблему, яка торкнулася нас, і дуже допомогла нам порадами й літературою. Ми намагатимемося виховува¬ти нашого сина так, щоб він розумів: у житті, крім комп’ютера, є й інші цінності.

Категорія: Для батьків | Додав: kims (13.03.2013)
Переглядів: 833 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]